Про затвердження зміни до Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, Наказ ДМС

Про затвердження зміни до Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, N 900, 28.09.2009, Наказ, Державна митна служба України

З метою відпрацювання єдиних підходів щодо включення у митну вартість товарів, що ввозиться на митну територію України, роялті та ліцензійних платежів, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити зміну до пункту 4.14 глави 4 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України від 31.01.2007 N 74 (зі змінами), що додається.

2. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Голови Служби Піковського І.О.

Голова Служби А.В.Макаренко

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державної митної
служби України
28.09.2009 N 900

ЗМІНА
до пункту 4.14 глави 4 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України

1. Пункт 4.14 викласти у такій редакції:

«4.14. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

— роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав;

— відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця (далі — частина виручки).

Відповідно до статей 462 та 485 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності засвідчується патентом на такі об»»єкти інтелектуальної власності — винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин.
Статтею 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» визначено, що винахід (корисна модель) — результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Відповідно до статей 459 та 460 Цивільного кодексу України об»»єктом винаходу та корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.

Статтею 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» визначено, що промисловий зразок — результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання. Згідно зі статтею 461 Цивільного кодексу України об»»єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» сорт рослин — окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого з відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови виникнення правової охорони:

— може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;
— може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак;

— може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.

Статтею 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визначено, що знак — позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Стаття 420 Цивільного кодексу України ототожнює знак для товарів і послуг з торговельною маркою. Відповідно до статті 492 Цивільного кодексу України торговельною маркою може бути будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Відповідно до статті 433 Цивільного кодексу України об»»єктами авторського права є твори, а саме:

1) літературні та художні твори, зокрема:

романи, поеми, статті та інші письмові твори;

лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;

музичні твори (з текстом або без тексту);

аудіовізуальні твори;

твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;

фотографічні твори;

твори ужиткового мистецтва;

ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;

переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів;

збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

2) комп»»ютерні програми;

3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

4) інші твори.

Право інтелектуальної власності має дві складові: особисті немайнові права та майнові права.

Відповідно до статті 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об»»єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об»»єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об»»єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно зі статтею 426 Цивільного кодексу України використання об»»єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об»»єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об»»єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Спеціальне законодавство України визначає види використання об»»єктів права інтелектуальної власності.

Використанням винаходу (корисної моделі), відповідно до статті 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», визнається:

виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.

Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Будь-який продукт, процес виготовлення якого охороняється патентом, за відсутністю доказів протилежного вважається виготовленим із застосуванням цього процесу за умови виконання принаймні однієї з двох вимог:
продукт, виготовлений із застосуванням процесу, що охороняється патентом, є новим;

існують підстави вважати, що зазначений продукт виготовлено із застосуванням даного процесу і власник патенту не в змозі шляхом прийнятних зусиль визначити процес, що застосовувався при виготовленні цього продукту.

Використанням промислового зразка, відповідно до статті 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.

Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту полягає в тому, що ніхто без дозволу володільця патенту не може здійснювати щодо посадкового матеріалу сорту такі дії:

а) виробництво або відтворення (з метою розмноження);

б) доведення до кондиції з метою розмноження;

в) пропонування до продажу;

г) продаж або інший комерційний обіг;

д) вивезення за межі митної території України;

е) ввезення на митну територію України;

є) зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у пунктах «а» — «е».

Використанням знака, відповідно до статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», визнається:

нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов»»язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп»»ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп»»ютер;

11) імпорт примірників творів.

Цей перелік не є вичерпним.

Згідно зі статтею 1107 Цивільного кодексу України ліцензійний договір є одним із договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.
У разі недодержання письмової форми договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

Законодавство України визначає єдиний випадок можливості укладання ліцензійного договору в усній формі, а саме статтею 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що в усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

Відповідно до статті 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об»»єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об»»єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об»»єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об»»єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Права на використання об»»єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

Якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору.

Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є нікчемними.

Відповідно до статті 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Для декларування товарів і транспортних засобів використовується вантажна митна декларація, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 N 574 (із змінами).

Порядок заповнення вантажної митної декларації встановлено Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації (далі — Інструкція), затвердженою наказом Держмитслужби від 09.07.97 N 307 (в редакції наказу Держмитслужби від 07.11.2007 N 933 із змінами) та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 24.09.97 за N 443/2247. Інструкцією, зокрема, встановлено такі вимоги до заповнення графи 31 «Вантажні місця та опис товарів — Маркування та кількість — Номери контейнерів — Кількість та розпізнавальні особливості» вантажної митної декларації.
Під номером 1 зазначаються точні відомості про товар, які є в наявності:

а) відомості, необхідні для класифікації товару (фізичні характеристики товару в обсязі, достатньому для однозначного віднесення його до коду згідно з УКТЗЕД, у кількості знаків, визначеній правилами заповнення графи 33 ВМД для відповідного митного режиму та особливостей переміщення): наприклад, комплектність або завершеність (зібраний/незібраний), кількісний та якісний склад (матеріал, речовина, суміш, сполука тощо), основні властивості товару (призначення, розмір, розфасування, пакування тощо).

Опис товарів має наводитись без перенесення в графу непідтвердженого опису класифікаційних групувань УКТЗЕД, що відповідають коду товару;

б) відомості, необхідні для розпізнання товару: торговельне найменування товару, торговельна марка (зазначається повністю без будь-яких скорочень; якщо оригінальне написання найменування торговельної марки виконується мовою, яка використовує латинський алфавіт, то в графі таке найменування зазначається латинськими літерами), фірма-виробник, літерний код альфа-2 країни виробництва товару відповідно до Класифікації держав світу, марка, модель, сорт, тип, артикул тощо.

При переміщенні через митний кордон України товарів як носіїв результатів виконаних робіт у графі зазначаються відомості про такі носії, а також про інформацію, що на них розміщена.

При декларуванні товарів із застосуванням вантажної митної декларації зазначається повний опис товару, за яким його можливо відрізнити від іншого товару.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII ГАТТ та тлумачних приміток до неї роялті та ліцензійні платежі включаються до митної вартості товарів.

Відповідно до Національного стандарту N 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 N 1185, ліцензійний платіж — це плата за надання прав на використання об»»єкта права інтелектуальної власності, що є предметом ліцензійного договору. До ліцензійних платежів належать паушальний платіж, роялті та комбінований платіж.

Роялті — це ліцензійний платіж у вигляді сум, які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об»»єкта права інтелектуальної власності.

Паушальний платіж — це одноразовий платіж, який становить фіксовану суму і не залежить від обсягів виробництва (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об»»єкта права інтелектуальної власності.

Комбінований платіж — це ліцензійний платіж, що включає роялті та паушальний платіж.

Практика укладання ліцензійних договорів свідчить про те, що ліцензійний договір, як правило, укладається окремо від договору (контракту), за яким товар ввозиться на митну територію України.

Оскільки використання об»»єктів права інтелектуальної власності без дозволу його власника вважається порушенням прав інтелектуальної власності, за яке встановлена відповідальність Митним, Цивільним, Господарським, Кримінальним кодексами та Кодексом України про адміністративні правопорушення, наявність ліцензійного договору із встановленими ліцензійними платежами свідчить про те, що умовою використання об»»єкта права інтелектуальної власності є сплата таких платежів. При цьому відповідно до пункту 3 частини другої статті 267 Митного кодексу України з усього різноманіття способів використання об»»єктів права інтелектуальної власності звільняє від включення у митну вартість тільки витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні. Тобто, ліцензійні платежі, які сплачуються за право будь-якого іншого використання об»»єктів права інтелектуальної власності, мають включатися до митної вартості оцінюваних товарів, якщо вони не були включені у ціну товару.

Крім цього, поставки товарів можуть здійснюватися від іншої особи, ніж власник прав на об»»єкт права інтелектуальної власності. Як правило, особу, яка буде поставляти товар, визначає власник прав на об»»єкт права інтелектуальної власності або обумовлює необхідність узгодження з ним такої особи у ліцензійному договорі або іншому договорі розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Навіть за відсутності таких положень за власником прав на об»»єкт права інтелектуальної власності залишається право здійснення контролю за якістю товарів, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, яка не може буде нижчою від якості товарів власника. Тому особа, яка поставляє товари, пов»»язана з власником прав на об»»єкт права інтелектуальної власності та контролюється ним.

Таким чином, роялті та ліцензійні платежі включаються до митної вартості товарів, якщо вони не були включені до їх ціни, коли:

— вони стосуються винаходів, корисних моделей, промислових зразків, сортів росли, порід тварин, торговельних марок (знаків для товарів і послуг), авторського права;

— товари, які ввозяться на митну територію України та декларуються митному органу, вироблені (виготовлені), марковані, містять або мають інші ознаки використання зазначених об»»єктів права інтелектуальної власності;

— ліцензійним договором або іншим договором розпорядження майновими правами інтелектуальної власності передбачена сплата ліцензійних платежів за право використання об»»єкта права інтелектуальної власності, крім права використання шляхом відтворення, тиражування, виробництва товарів на митній території України;

— виконані інші умови, передбачені Митним кодексом України.

Враховуючи вищевикладене, якщо на момент митного оформлення товарів платник має відомості про суму роялті, ліцензійних платежів чи частини виручки, то він зобов»»язаний їх включити до митної вартості товарів, яка є основою для обчислення митних платежів, які підлягають сплаті до бюджету.

Якщо на момент митного оформлення сума роялті невідома, то при визначенні митної вартості товарів з урахуванням сум роялті можливі такі варіанти залежно від бази, з якої такі суми вираховуються:

1) якщо базою розрахунку є прайс-лист (прейскурант або інший документ, який встановлює ціну одиниці товару, з якої вираховуються суми роялті залежно від обсягів продажу), то допускається розраховувати орієнтовну суму роялті, виходячи з прайс-листа, діючого на момент митного оформлення товарів, за які сплачуються роялті;

2) якщо базою розрахунку є отриманий прибуток, визначення якого окремо обумовлено ліцензійним договором (договором розпорядження майновими правами інтелектуальної власності), то допускається розраховувати орієнтовну суму роялті за прогнозними показниками суб»»єкта зовнішньоекономічної діяльності, які можуть спиратися на суми ліцензійних платежів, сплачені за ідентичний товар у попередньому періоді.

Відповідно до пункту 4 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (далі — Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 N 1766, встановлено, що декларація митної вартості подається обов»»язково, якщо сплачуються роялті та ліцензійні платежі. Під час застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) використовується декларація митної вартості за формою ДМВ-1.

Якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) містить умови, які унеможливлюють застосування для визначення митної вартості методу за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та для декларування митної вартості використовується декларація за формою ДМВ-2, то рекомендується разом з іншими документами, які подаються для підтвердження митної вартості подавати розрахунок сум роялті залежно від бази, з якої такі суми розраховуються.
За результатами фактичної сплати роялті суб»»єкт зовнішньоекономічної діяльності має право на уточнення митної вартості товарів у порядку, визначеному законодавством.

У разі наявності надмірно сплачених платежів, вони повертаються суб»»єкту зовнішньоекономічної діяльності у порядку, визначеному законодавством.

Якщо сума роялті виявилася більшою, ніж попередньо розрахована, суб»»єкту зовнішньоекономічної діяльності необхідно здійснити заходи щодо доплати сум митних платежів у порядку, визначеному законодавством».

Директор Департаменту
митної вартості В.П. Науменко

Не нашли ответа на свой вопрос? Узнайте, как решить именно Вашу проблему - обратитесь в форму онлайн-консультанта справа! Это быстро и бесплатно!
Комментарии 0
Спасибо! Ваш комментарий появится после проверки.
Добавить комментарий