Щодо надсилання пропозицій стосовно результатів аналізу рішень судових органів, задоволених на користь платників податків, Лист ДПА

Щодо надсилання пропозицій стосовно результатів аналізу рішень судових органів, задоволених на користь платників податків, N 10-1118/279, 26.01.2007, Лист, Державна податкова адміністрація України

Юридичний департамент ДПАУ за результатами аналізу рішень судових органів, задоволених на користь платників податків, надсилає пропозиції.

1. Пунктом 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі — Закон про ПДВ) визначено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування. Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою ВМД.

Розглядаючи спори, пов»»язані із встановленням правомірності застосування платниками нульової ставки ПДВ, господарські суди не беруть до уваги доводи ДПІ щодо необхідності донарахування платникам суми ПДВ під час здійснення операцій з продажу товару, який був вивезений за межі митної території України, у зв»»язку із непідтвердженням факту експорту товару у разі відсутності його отримувача.

Пропозиції по удосконаленню та врегулюванню по суті:

Внести зміни до пп. 6.2.1 ст. 6 Закону про ПДВ, а саме після речення:

«Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією» доповнити словами «країни, яка експортує, та країни, в яку імпортується товар». Запропоновані зміни нададуть можливість підтвердити фактичний експорт товару з метою застосування нульової ставки ПДВ.

2. Відповідно до пп. 7.2.1 ст. 7 Закону про ПДВ податкові накладні, зокрема, повинні містити: порядковий номер, дату виписування, податковий номер платника податку (продавця та покупця), повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім»»я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Суди, вирішуючи справи, не у всіх випадках приймають доводи про те, що не дозволяється включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, що не підтверджені податковими накладними у зв»»язку з відсутністю обов»»язкових реквізитів, та, вивчивши обставини у справах, судді «не вважають» такі недоліки причиною для зменшення платнику податків сум податкового кредиту.

Недотримання порядку, встановленого пп. 7.2.6 ст. 7 Закону про ПДВ, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення ДПІ, оскільки згідно з абзацом другим пп. 7.4.5 ст. 7 Закону про ПДВ підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Самі собою недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, зокрема: неправильне зазначення адреси покупця та індивідуального податкового номера покупця або незазначення даних про місцезнаходження покупця та ІПН, N свідоцтва платника ПДВ, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

У постанові ВСУ від 06.12.2005 р. викладено позицію щодо застосування пп.7.2.1, 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5 ст. 7 Закону про ПДВ, що недоліки в заповненні податкових накладних, зокрема: відсутність порядкового номера, одиниць виміру, адреси одержувача, не роблять накладні недійсними і не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Пропозиції по удосконаленню та врегулюванню по суті:

Внести зміни до Закону про ПДВ:

— підпункт 7.2.1 ст. 7 доповнити частиною другою наступного змісту:

«Податкова накладна, виписана з порушенням норм цього Закону, не дає права покупцю на нарахування податкового кредиту.»;

— у пп. 7.2.6 ст. 7 перше речення абзацу першого викласти у такій редакції:

«Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з поставки товарів (послуг), на вимогу їх отримувача лише за умови фактичного здійснення поставки таких товарів (послуг) та є підставою для нарахування податкового кредиту».

Запропоновані зміни удосконалять норми стосовно адміністрування податку на додану вартість та відшкодування такого податку з бюджету.

3. Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» корпоративні права — це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Підпунктом 3.1.1 ст. 3 Закону про ПДВ установлено, що об»»єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об»»єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 наведеного Закону продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. При цьому товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій емісії та погашення.

Мотивуючи своє рішення, суди зазначають, що активами законодавець визначив основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняються від коштів, цінних паперів, деривативів, об»»єкти інтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об»»єктом права власності платника податку. Зміст наведених приписів свідчить про те, що частка у статутному фонді (корпоративні права) не є товаром з точки зору оподаткування ПДВ, а тому операції з їх продажу не є об»»єктом оподаткування цим податком.

Пропозиції з удосконалення та врегулювання по суті:

Внести зміни до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону про ПДВ та визначити, що операції з продажу корпоративних прав є об»»єктом оподаткування ПДВ.

Директор Департаменту Л.Трофімова

 

Не нашли ответа на свой вопрос? Узнайте, как решить именно Вашу проблему - обратитесь в форму онлайн-консультанта справа! Это быстро и бесплатно!
Комментарии 0
Спасибо! Ваш комментарий появится после проверки.
Добавить комментарий